Команда Львівського конференц-бюро продовжує розповідати міжнародним партнерам про те, що відбувається в Україні, у Львові; пояснювати, чому потрібно перестати вести бізнес з російськими компаніями, і головне – як можна допомогти Україні сьогодні. Ми запустили серію-інтерв’ю “Industry talks during the war” з міжнародними та українськими експертами виставкової індустрії. Ініціатива приурочена Міжнародному дню виставкової діяльності. Нове інтерв’ю з Ольгою Манько – директоркою “Арени-Львів”.
Пані Олю, вітаємо вас. Дякую, що долучилися до нас. Нам приємно завжди спілкуватися з експертами нашої індустрії. Мамо зовсім непросту ситуацію зараз в Україні. Цікаво почути, що відбувається зараз на “Арені-Львів”. Це одна з найбільших локацій у Львові, де відбувалося дуже багато різноманітних конференції, ділових подій до війни. Локація завжди слугувала найбільшим простором, де можна було 1000-1200 осіб розмістити на різного роду бізнесових подіях. Зараз, звісно, формат зустрічей вже не той. “Арена-львів переформатувалася на гуманітарний таі волонтерський хаб для внутрішньо переміщених осіб. Робота кардинально змінилася. Цікаво почути, що зараз відбувається на “Арені-Львів”, які ваші плани після закінчення війни, після нашої перемоги, як буде відновлюватися індустрія, бізнесові події, конференц-події. Сьогодні дуже будемо раді почути саме нашу думку.
З перших днів війни стадіон “Арена-Львів” став таким координаційним центром для переселенців із зони бойових дій. Величезний стадіон і вся інфраструктура навколо нього, яка збирала фанатів футбольних клубів, делегатів конференції, учасники міжнародних виставок, переформатувала свою роботу, щоб допомогти тим, хто зараз втікає від війни. Територія стадіону приймає внутрішньо переміщених осіб. Є різні хвилі. На початку війни була більша кількість, а зараз – трошки менше. Змінилася ситуація. Розкажіть, будь ласка, як зараз живе “Арені-Львів”, що є на території, як використовується стадіон, як використовується інша інфраструктура. Можливо знаєте, як виглядає робота волонтерського гуманітарного центру.
Лютий місяць став дуже важким для всіх українців. 24 лютого змінило наше життя на “до” і “після”, а відтак “Арена-Львів” була змушена, як практично всі майданчики для організації подій, відмінити абсолютно всі заходи. Коли було прийнято рішення, що у нас буде координаційний штаб, то спочатку “Арена-Львів” використовувалась для одних потреба. Потім ми почали масштабуватись. Коли був шалений потік людей, і не знали, де їх розміщувати, то привозили на “Арену-Львів”. Таким чином, на “Арені-Львів” почав діяти координаційний центр для внутрішньо переміщених осіб. Там працювали безліч волонтерів, але спочатку – приблизно 20 осіб. Приїжджали автобуси з людьми з вокзалу. Їх привозили, або вони самі дізнавалися, що є такий центр. Волонтери фіксували те, що хочуть люди. Якщо вони хотіли поїхати з країни, тоді збирали групи з 20-30 осіб, в залежності від місткості міських автобусів, і перевозили їх. Якщо люди не хотіли залишати Львівщину, то їм шукали місце проживання. Також спочатку на “Арені-Львів” працював кейтеринг. Була організована їдальня та центр підтримки людей. Була гуманітарна допомога, речі першої необхідності. Їх треба було складати, сортувати. Почали працювати гуманітарні штаби, які завозили, розфасовували, перевозили речі, що були необхідні. Це все робила Львівська обласна військова адміністрація. В основному вони оперували даними, де вистачає гуманітарної допомоги, а де не вистачає. Працювало дуже багато волонтерів. За весь період через “Арену-Львів пройшло понад 25 тисяч осіб. Це ті, кого було зареєстровано, відправлено до точок проживання або за кордон.
Потім масштаби війни почали розгортатися. Футбольний клуб “Шахтар” виявив бажання організувати шелтер, так як вони вже одного разу бачили війну у 2014 році в Донецьку. Вони запропонували свою гуманітарну допомогу. Це був їхній соціальний проект. Не зважаючи на те, що людей прибуває менше (результатом цього є більше злагоджені координаційні рухи) на “Арені-Львів” постійно проживає приблизно 200 людей. Звичайно, щоб все організувати, залучити всю територію, був задіяний і колектив. Працівники “Арени-Львів” допомагали людям освоїтися в перший час, коли не вистачало речей, не вистачало рук і не вистачало допомоги. Крім охорони “Арени-Львів” на території постійно перебуває Служба безпеки України, деякі представники правоохоронних органів і волонтери.
Хочу сказати ще декілька речей. Ми зараз говоримо, коли вже пройшло три місяця, і робота стабілізувалася. Коли почалася війна, то було дуже багато людей, які хотіли допомогти. Наприклад, “Арена-кейтеринг” – компанія, яка колись обслуговувала матчі, конференції, забезпечувала харчуванням події, з почтаком війни організувала допомогу з доставкою їжі 27/7.
Зрозуміло. Дуже дякую за цю розгорнуту відповідь. Ми змогли уявити, як зараз живе “Арена-Львів”. Ви вже згадали про футбольний клуб “Шахтар”. Чи інші футбольні клуби, інші представники футбольної індустрії долучались та допомагали притулку чи іншим гуманітарним ініціативам? Можливо, є інші приклади.
Я переконана, що і футбольний клуб “Рух”, і футбольний клуб “Львів” допомагають, ведуть волонтерську діяльність на теренах Львова. Але що стосується саме стадіону “Арена-Львів”, то ми співпрацюємо з футбольним клубом “Шахтар”. Вони у нас розміщують свій шелтер. Ми співпрацюємо також з ЛОВА, з волонтерами. У нас діють декілька гуманітарних штабів. Я повністю переконана, що ці клуби також ведуть свою волонтерську діяльність. Для цього є всі ресурси на їхніх територіях. Ці клуби у нас тільки грали матчі, але постійного перебування в нас не мали. Відповідно такої співпраці в нас в часи війни і не сталося.
Ви вже сказали, що трошки ситуація стабілізувалася. Вже не такий великий потік людей. Можна трошки видихнути. Які зараз найбільші виклики ви бачите на вашій території, на всіх інфраструктурних об’єктах “Арени-Львів”?
Якщо ваше питання стосується ціленаправленої роботи “Арени-Львів”, то на сьогодні колектив практично не працює. В нас немає основних напрямків діяльності. Ми відправляли людей у вимушені відпустки, скорочували робочі дні.
“Арена-Львів – це підприємство, яке не фінансуються з бюджету. На заробітну плату працівників мають самі заробити своєю господарською діяльності. Відповідно така діяльності не відбувається. Що стосується, наприклад, договорів, які були укладені попередніми роками, то зараз ми зв’язуємося з організаторами заходів, чи вони з нами зв’язуються, і у тексті договору вказуємо, що все переноситься на наступний рік, а то й через рік. На сьогодні немає впевненості в тому, що ці договори, які були укладені, або дати проведення концертів, які були сплановані, реалізуються. Ми постійно тримаємо зв’язок з партнерами. Що стосується відновлення галузі, то вона можлива тільки після закінчення війни. Сьогодні, я вважаю, що всі ресурси кожного українця мають бути направлені на перемогу, на підтримку наших воїнів, щоб над Україною було мирне небо.
Я розумію, що всі партнери, які планували свої події, адекватно відреагували на ситуацію. Не знаємо, яка у вас була кількість національних та міжнародних подій запланована, але розуміємо, що і українські, і міжнародні партнери не мали претензій щодо невиконання зобов’язань. Часто чуємо від наших партнерів, що всі дуже підтримали Україну. Були й такі, що змушені були відмінити події, адже варіант перенесення на інші роки ім не підходив. Як було у вашому випадку щодо конференцій та бізнес подій, які мали відбуватися на “Арені-Львів”? Наприклад, локального формату – Lviv Media Forum, Event Industry Forum. Як відреагували їхні організатори?
В перші три тижні взагалі ніхто не займався договорами. Всі працювали на війну. Ніхто не розумів, що далі буде, не розуміли предмету розмови. Щось домовлялися. Але це було тільки на рівні розмов. Сьогодні всі розуміють, що ніякі конференції, ніякі концерти не потрібні, коли в країні війна. Для державного підприємства “Арена-Львів” настали складні життєві обставини.
У нас стадіон переживав вже скрутні часи, коли у нас не було заробітної плати по вісім місяців. Це було в період карантину. Сьогодні – це війна. Але якщо ми говоримо все-таки про діяльність підприємства, то виникає моральний аспект. Його суть в тому, що говорити сьогодні про проблеми самого підприємства, про відсутність роботи некоректно. Це не співвідноситься з тими проблемами людей, що не мають де жити, що тікають з зони з бойових дій.
Ми робимо все можливе, щоб триматися на плаву. На сьогодні партнери, які залишилися з “Ареною-Львів”, продовжують з нами працювати. Але насправді ми знаходимося зараз в скрутному становищі. Це стосується всього колективу і всього стану підприємства.
Ми спілкуємося зараз з партнерами. Вони кажуть, що поступово маленькі бізнесові подій, які стосуються медицини, які стосуються волонтерської діяльності, гуманітарних робіт, які стосуються бізнес події в плані відновлення України, поступово відновлюються. Організатори шукають локації у Львові, що мають бомбосховища, бо хочуть зустрітися наживо. Хоча б 20-30 осіб, невеликі групи. Для них важливо залишатися на зв’язку, мати контакт, залишатися в бізнес-полі. Чи були до вас якісь звернення щодо проведення бізнес-подій на вашій території? У вас же ж є багато різноманітних конференц-залів. Чи зараз вільні ці конференц-зали? Чи можна їх використовувати?
Звичайно, якісь локації для бізнес-подій ми можемо використовувати, зокрема для маленьких подій 20-30 осіб. Але “Арена-Львів” завжди була цікава тим організаторам, які мали події на більше ніж 1000 осіб. У нас є великі зали, великі площі для розміщення. Ви правильно сказали, що ті організатори, які проводять заходи на 20-30 осіб, шукають локацію готельного типу. Це для них просто зручніше, ніж брати більшу квадратуру. Що стосується тих конференц-площ, наприклад ресторан, де у нас проводяться події, то сьогодні там розміщено 250 ліжко-місць. Сьогодні там проживають люди. Що стосується інших залів, то вони вільні.
Зрозуміло. Розповідали партнери про конгрес-центр в Празі. На початку війни, в березні-квітні він приймав біженців з України. Конгрес-центр переформатувався під притулок та гуманітарний штаб, що виділяв допомогу, надавав харчування. В той самий час, в інших залах відбувалися конференції, конгреси. Поєднати притулок та конгрес-центр – це був виклик для їхньої команди. Але керівництво зазначає, що всі організатори заходів поставилися з розумінням. Конгрес-центр зміг прийняти велику кількість осіб.
Що стосується працівників “Арени-Львів” або можливості організовувати заходи, то все можливо. На жаль, до нас ще не зверталися з такими пропозиціями.
Будемо сподіватися, що ситуація буде змінюватися. Як ви бачите відновлення України та відновлення галузі? Зараз дуже багато людей про це спілкується. Всі хочуть думати про майбутнє. Ми розуміємо, що ситуація не є найкраща, ми не знаємо, коли закінчиться війна. Але ми розуміємо, що економіка країни все одно має бути в нормальному стані, щоб підтримувати наших хлопців. Треба працювати. Ми маємо мати план повоєнного відновлення України.
Спілкуючись з нашими міжнародними партнерами, багато з них говорить про те, що буде відкладений попит на Україну, буде, те, що ми називаємо “solidarity tourism”. Вони зазначають, що з почуття солідарності до України хочуть приїхати звичайні та бізнес-туристи. Вони захочуть подивитися території, що постраждали під час війни: Київщина, Чернігівщина, схід України, південь.Та першою зупинкою на їхньому шляху може бути Львів, який найближче до європейського кордону. Таким чином, ми вже говоримо про те, як ми будемо зустрічати цих людей, ми говоримо про стратегію відновлення конференц-подій, про комунікаційну стратегію. Спілкуємося з партнерами, як правильно комунікувати, щоб до нас приїжджали конференції, конгреси після перемоги. Наприклад, говоримо з міжнародними асоціаціями, які організовують великі конгреси на 1000 осіб. Для них ваша локація за місткістю якраз б дуже підійшла. Як ви бачите відновлення нашої конференц-галузі після війни, зокрема в контексті вашого об’єкту?
По-перше, мені б зараз дуже хотілося, щоб все-таки спортивна галузі – наш основний напрямок діяльності – відновилася. Спортивний фронт для нашої країни – це дуже важлива річ. Велика шана сьогодні нашим спортсменам, які виборюють різні призові місця. От дуже б хотіли, щоб відновилися спортивні змагання, в тому числі у футбольні матчі. Що стосується концертної діяльності, то на мій особистий погляд, це здається недоречним. Мені погано уявляється, що в той час, коли з гинуть люди, щоб десь відбувалися якісь розважальні заходи. Відверто кажучи, дуже скептично до цього ставлюсь з точки зору громадянки України. Я б, скоріше за все, не пішла.
Як нормальний громадянин України, я перебуваю в постійному стресі. Моє життя залежить від новин. Думати про розважальні заходи для мене не прийнято. Що стосується заходів після перемоги, то в мене є величезна віра в те, що багато світових зірок вважатимуть для себе шаною приїхати в Україну та виступати перед українцями.
Я щиро вірю, що після того, як Україна переможе, то Україною зацікавиться дуже багато артистів. Концертна галузь буде на дуже високому рівні. Також варто зазначити, що під час війни дуже багато українських артистів себе проявили. Дуже багато нових та гарних пісень. Я думаю, що навіть наші артисти зможуть збирати стадіони, ті, хто, наприклад, раніше виступав на концертних площадках.
А що стосовно конференцій та виставок? Повернемося в ділову індустрією. Як ви вважаєте, як швидкого вони зможуть повернутися до Львова, повернутися до України? Як в цьому напрямку буде працювати “Арена-Львів”?
Ви знаєте, ми завжди будемо відкриті до запитів на проведення конференцій та бізнесових подій, а тим більше, якщо в цьому є запит від суспільства. Ми завжди відкриті. Мені сьогодні важко оцінити цей запит, зрозуміти, наскільки буде потреба проведення таких подій. Що стосується міжнародних конференцій, це було б добре, якщо б вони відбувалися у Львові. Це залежить від західних партнерів, чи вони готові приїхати сюди. Одна справа – це особисті візити, а зовсім інша – це організація величезного форуму.
Ми живемо всі в одному інформаційному полі. Складно усвідомлювати, що у нас співіснують дві паралельні реальності. Сьогодні незрозуміло, коли одна з них закінчиться. Негативні новини вже п’ятий місяць ллються на нас з смартфонів, з телевізора. Як ви справляєтеся з стресом? Як ви шукаєте сили і енергії, щоб рухатися далі, щоб не опускати руки, щоб тримати все на своєму контролі, щоб продовжувати жити?
Коли я чую запитання від журналістів до інших людей про те, як ви справляє з гнівом, зі стресом, то мені здається, що я не справляюся. Я завжди стресую, гнівно реагую у бік орків, які зайшли на територію моєї держави. Але коли ми зустрічаємо на стадіоні людей, які реально втекли від ракет, які проходили вогневі точки, які їхали по 36 годин до Львович, які бачили на свої очі смерті, як летять ракети, які дивом врятувалися, то складається враження, що у них набагато більше життєвої енергії. Це надихає. Як раз ті люди, які звідти виходять, мають більше сил. Вони говорять, що треба боротися, не треба замикатися, треба далі жити, бо обов’язково поборемо. Навіть Тарас Шевченко сказав: “Борітеся – поборете!”. Треба вірити в країну, треба донатися ЗСУ, треба знати, що Україна у нас найкраща.
